Історична довідка про Устинівський район.

Устинівський район розташований у південній частині Кіровоградської області. Межує на півночі з Долинським та Компаніївським районами, на заході з Бобринецьким районом, на сході і півдні з Новобузьким і Казанковським районами Миколаївської області.

Район займає площу 94.2 тис.га, або 3.6 % від території області.Це, переважно, степова рівнина , одноманітність якої порушується сухими балками, кряжами та ярами.

На території району протікають річки Інгул і Березівка, які належать до басейну Південного Бугу, площу в 795 га займають 49 ставків.

Чисельність населення станом на 01.01.2004 року складала 16.4 тис.осіб .

По адміністративному відношенню район розділений на одну селищну і 14 сільських рад , в яких налічується 38 населених пунктів : Устинівка, Березівка, Брусівка, Ганно-Леонтовичеве, Мала Ганнівка, Новочигиринка, Ганно-Требинівка, Костянтинівка, Димитрове, Мар”янівка, Тирлова Балка, Третій Інтернаціонал, Докучаєве, Мальчевське, Медове, Інгульське, Завтурове, Любовичка, Медвежа Балка, Криничне, Любиме, Нариманівка, Новоустинівка, Садки, Шевченкове, Криничуватка, Березуватка, Жовтневе, Новокиївка, Олександрівка, Козлівське, Седнівка, Переможне, Селіванове, Сонцеве,Степанівка, Ленінка, Орлова Балка.

Село Устинівка з 15 січня 1921 року було реорганізоване з волості в районний центр. Спочатку район відносився до Одеської області, а з січня 1939 року ввійшов до складу Кіровоградської області.

В 1962 році район було розформовано, частина населених пунктів приєднана до Бобринецького району, а частина – до Долинського, 8 грудня 1966 року Устинівський район знову поновлено.

Устинівка – селище міського типу, центр Устинівського району Кіровоградської області , розташоване вздовж берегів р. Березівки – притоки Інгулу, за 85 км на південний схід від Кіровограда і за 23 км від залізничної станції Казанка. Площа селища складає 10.9 кв.км.

На території Устинівки знаходиться одна селищна рада.

В селищі налічується 1727 дворів з населенням 4198 чоловік, національний склад якого переважно українці, в невеликій кількості є росіяни, молдовани , білоруси та інші.

Першими поселенцями, як на це вказують деякі джерела, по річці Березівці були переселенці з Полтавської та Київської губерній. Вони заснували с.Устинівку в 30-40 р.р. XVIII ст.

Існує народна легенда про заснування села : нібито зимівник Устим з своїми синами біля обриву на території сучасної 9-ї сотні посіяв хліб і посадив картоплю. Переконавшись у родючості ґрунту цієї місцевості ,він переселився сюди, а за ним частина й других зимівників.

Є й літературні відомості про те, що першими поселенцями даного краю в XVII- XVIII ст. були запорізькі козаки.

В 1817 році цар Олександр–I наказав вільних козаків повернути у військових поселян. Сюди перевели державних селян та кріпосних Полтавської, Київської, Подольської та інших губерній .

Устинівка стала одним із військових поселень . Як спогад про це і досі зберігся поділ селища на 9 сотень .

Біля с. Седнівка було розкопано скіфський курган ІУ ст. до н.е., що репрезентував наступну після доби бронзи епоху - епоху раннього залізного віку. Кочові культури доби середньовіччя на території району репрезентувала випадково знайдена ще в 30-х роках XX ст. половецька антропоморфна стела, що досить довго знаходилася на території тракторної бригади в с. Ганно-Требинівка. Тюрські племена хозарів, печенігів, кипчаків, монголо-татар, татар панували в степовій частині України до ХУ ст.

З ХУ ст. в степах України, в тому числі і на території сучасного Устинівського району, з'являються козаки, які поступово витісняють татар на південь. З утворенням Нової Січі (1735) територія краю увійшла до однієї з територіально-адміністративних одиниць володінь Війська Запорозького -Бугогардівської паланки. На території краю виникають поодинокі козацькі зимівники і хутори. Але активізується заселення цієї частини сучасної Кіровоградської області з 40-х років - середини ХУІЛ ст. в результаті дозволу кошового отамана П.Калнишевського осідати самоселам на землях запорожців та внаслідок планомірної колонізаційної політики Росії по заселенню цього краю. Так виникли села Седнівка, Степанівка, Березівка, а на початку XIX ст. - села Криничуватка, Інгулець. У 1847 році на березі р. Інгул засноване село Ганно-Требинівка. За переказами, цими шляхами подорожували чумаки і першими примітили це місце, зупинялись в так званій чумацькій балці на перепочинок. Назва ж села пішла від пана Требинського, який приїхав у ці краї з сестрою Ганною з Черкащини.

З ліквідацією Запорозької Січі (1775) землі сучасного Устинівського району увійшли до складу Новоросійської губернії, а з утворенням Катеринославського намісництва (1784), до складу Єлисаветградського повіту цього намісництва (1784 р.). У 1796 - 1805 рр. вони перейшли до Єлисаветградського повіту поновленої Новоросійської губернії, яка невдовзі була перейменована на Миколаївську, а згодом на Херсонську.

У радянський період з утворенням у 1939 році Кіровоградської області землі Устинівського району входять до її складу. Сучасні кордони району остаточно визначалися після низки укрупнень і розукрупнень лише у 1966 р.